Як вибирати «свій» стиль інтер'єру?

 

Вибираючи «стиль під себе», люди немов шукають крапку перетину двох світів: ствіту інтер'єрів, зі своїми законами, канонами, історією, і світу власних щиросердечних і смакових переваг. Тому вимоги до «свого стилю» інтер'єру і прості, і складні одночасно: він повинен відповідати звичкам, у життєвому просторі повинно бути комфортно, елементи декору повинні гармоніювати із внутрішнім світом людини. Канони основних інтер’єрних стилів у деякій мірі враховують психологічні особливості різних людей. Наприклаж, вважається, що класика, модерн більше підходять для людей спокійних і врівноважених. «Кантрі» - по душі романтикам і мрійникам. Напроти ж, хай-тек, мінімалізм, «техно» - стилі для динамічних і енергійних людей. Однак всі перераховані стилі в період свого розквіту виявляються затребуваними людьми із самими різними психологічними особливостями. Іншими словами, люди нерідко віддають перевагу тим стилям, які їм «не підходять». І тут доводиться йти на компроміси, пристосовуючи елементи модного дизайну до власного світовідчування.

Флегматик, холерик, сангвінік, меланхолік це ті чотири основних психотипи або темпераменти, які впливають на характер людини, особливості його реакцій, його почуття й емоції. Взагалі знання про темпераменти широко використаються в багатьох сферах діяльності - психології, педагогіці, менеджменті, але в тому числі й у дизайні інтер'єрів. Відомо, що в реальності не існує чітко позначених типів характерів. Найчастіше в кожній людині змішано кілька типів. У молодості всі ми трошки холерики, нас багато чого цікавить, хочеться все встигнути й скрізь побувати. У зрілих літах активність вгасає, їй на зміну приходить обґрунтованість і впевненість: ми стаємо трохи сангвініками й флегматиками. А до старості разом з досвідом і утомою раптом відкриваємо в собі нотки меланхоліка. Почувати себе комфортно в часі й просторі, як не дивно, допомагає поінформованість про власний темперамент. Адже від того, яким темпераментом пронизане наше життя, залежить і те, у якій обстановці ми будемо почувати себе найкраще, наприклад, які меблі нам протипоказані, а які ні, які кольори будуть дратувати, а які, навпроти, умиротворяти.

  

Холерики

Холерики енергійні й рухливі, вони жадають нових вражень, їхні пристрасті можуть швидко мінятися. Тому стиль їхнього житла - це часом парадоксальна суміш стилів: строкатого й стриманого, рафінованого й вигадливого. Загалом, єдність протилежностей. Вони творці сміливих рішень і не бояться екстравагантності. Якоюсь мірою - це новатори, тому що старе їм швидко набридає, і вони прагнуть до зміни вражень. Колірна гама інтер'єра в їхньому будинку покликана "охолодити" цей невтримний темперамент. Сині кольори в обстановці для холерика є сприятливими, але він сміло змішує синій з жовтогарячим і синій із червоним. Для нього характерні такі нетрадиційні сполучення. Але дизайнери порадили б іншу композицію. Наприклад, змішати синій з бірюзовим і всіма відтінками зеленого. Цей колорит одночасно заспокоює й підтримує активний тонус, а зелений в оббивці меблів і шторах дозволяє створити в будинку відчуття захищеності, відгородженості від зовнішнього світу.

У силу великої емоційності холериків, їхня нервова система має потребу у відпочинку. По цій же причині бажано не захаращувати життєвий простір великою кількістю речей. Стрімка хода холериків, багато жестикуляції вимагають простору, а перевантаженість емоціями - простих і строгих форм в обстановці житлового простору. Тут підійдуть речі в стилі мінімалізму або сучасні високотехнологічні інтер'єри, які тим більше прийдуться холерикам до душі через їхню любов до нового, сучасного, що ще не приїлось.

Але в прагненні перебороти інерцію життя, холерик постійно змінює свій інтер'єр. Причому в нього багато енергії й багато ідей, саме тому він сам хоче що-небудь створювати й дивитися, що із цього вийде. Цю особливість характеру потрібно враховувати. Тому інтер'єр повинен давати можливість для перетворень простору: меблі повинні пересуватися, моделюватися, різним чином компонуватися, створюючи щораз новий образ. Адже динамічність життя й зміна вражень - от девіз таких людей. Для цієї мети оптимально підходять модульні меблі, що здатні розбиватися на окремі функціональні блоки, їх можна переставляти, комбінуючи в різних варіантах.

Мінливій вдачі холерика дуже імпонує багаторівневе висвітлення, що теж можна міняти залежно від розжарення емоцій і стилістичних пристрастей на даний момент. Для цього підійде й класичне стельове висвітлення - раптом виникне в хазяїна настрій перетворити свою вітальню в традиційний зал для прийомів. І різноманітні точкові світильники на підлозі, у нішах стін або в підсвічуванні картин. Включаючи їх у різних комбінаціях, можна одержати багато вражень від того самого інтер'єра, особливо якщо світильники або лампи мають кольори. А оскільки холерики, як правило, великі любителі новаторських ідей, то їм сподобаються екстравагантні світильники. Наприклад, ті, що схожі на вигадливо завиті жіночі локони. Галогенні лампочки в них підвішені на хвилясті "струни", загнуті в різні сторони, а візерунки виникають на стелі зі світла й тіні. Холерики не просто люблять усілякі нововведення, вони ще люблять продемонструвати їх своїм численним друзям. І, напевно, їм сподобаються світильники, що не мають вимикача, а постачені сенсором, вмонтованим у проведення, на якому світильник висить. При затиску проведення пальцями світло загоряється, підсилюючи тиск, можна його повільно погасити або виключити зовсім.

Моделюючи інтер'єр для динамічних людей, важливо дуже уважно продумувати зону відпочинку, тому що насичена враженнями, активними діями й спілкуванням життя до кінця дня дуже стомлює. Холерики, як ніхто інші, мають потребу в повноцінному відпочинку. Зони для розслаблення, сну або просто читання обов'язково повинні бути присутнім в інтер'єрі. І краще, якщо колорит їх буде прохолодно-спокійним, а світло м'яким і розсіяним.

Батькам дітей-холериків варто дуже продумано обставляти інтер'єр дитячих кімнат. У них не повинно бути великих по площі яскравих плям і строкатості. А місця для сну й відпочинку повинні відділятися від ігрової зони, можливо, варто зробити напівпрозорий полог над ліжком, щоб дитина повністю відволіклася від денних переживань і гучних ігор.

 

 

 

Сангвініки

Сангвініків зазвичай вважаються людьми «правильними». Дійсно, сангвінік має рівний життєрадісний характер, активний і увесь час зайнятий корисною справою, зацікавлений й товариський, завжди готовий прийти на допомогу! Однак, у чистому виді сангвініки настільки занудно правильні, що, виявляється, дуже приємно відшукати в такому сангвініку домішки інших темпераментів.

Сангвініки надають перевагу в інтер'єрі свого будинку яскравим кольорам й розмаїттю фарб: жовті, жовтогарячі, кремові, життєрадісно-червоні, бурштиновий і кольори теракоти. Вони не бояться сміливих і соковитих сполучень, тому що їм у будь-якім колірному оточенні досить комфортно - такі вже вони люди. Так само як їхній будинок наповнений фарбами, їхнє життя повне різноманітними захопленнями, спілкуванням із друзями, веселими святами. Вони завжди зайняті справою, і не просто зайняті, а приносять користь: у них є улюблена робота, повноцінна родина, але вони встигають вирішувати не тільки свої, але й чужі проблеми, допомагаючи друзям і сусідам. Будинок сангвініка наповнений радістю й енергією, що переповняє хазяїна, і цією енергією він завжди готовий безоплатно поділитися з навколишніми. Сангвініки люблять повітря, простір, і бурління життя навколо. Вони не виносять інтер'єрів, перевантажених меблями, навпаки, прагнуть розширити простір - зносять стіни, поєднують кімнати, створюють нестандартні планування. Їхній енергії потрібен простір, а великій кількості їхніх друзів - місце за спільним харчуванням. На відміну від меланхоліків, ці люди не створюють затишних локальних зон - їм нема чого приховувати й нема чого ховатися від життя, а бути наодинці із собою вони не люблять.

Цей "відкритий" спосіб життя сангвініків відповідає сучасній моді в плануванні житла. Насправді, тіснота - проблема не площі, а кількості меблів. Тримісний диван, двомісний диван, пара крісел і от уже у квартирі неможливо повернутися. Довга невисока система стелажів у стіни вирішить проблему зберігання речей: тут і телевізор, і вази й книги, але в той же час стіна залишається відкритою. У сангвініків звичайно немає якихось особливих стилістичних переваг: комусь подобається романтичний стиль (м'які форми, дерево, натуральні тканини), хтось любить екстремальний стиль, де багато прозорого скла в сполученні блискучого металу й кольорового пластику. Переваги можуть істотно розрізнятися, і все-таки існує загальне: багато кольору, світла й повітря. Інтер'єри можуть бути в теплій гамі: оранжево-жовті кольори, кольори янтарю й пряженого молока надають сангвінікові почуття впевненості у своїх силах, збагачують його дім енергією й здоров'ям. Відчуття стабільності й обґрунтованості надають житлу сангвініка всі відтінки коричневих кольорів, ці кольори теплі і затишні. Він добре сполучається з жовтогарячим білим і кремовим.

Але й "прохолодні" колорити інтер'єрів подобаються людям цього оптимістичного складу характеру. Білий з ліловим, приглушено синій із сірим, у сполученні зі світлим покриттям підлоги, склом і металом в елементах меблів, злегка приглушають стомлюючу енергійність сангвініків. У будинку сангвініка багато скла й дзеркал: у стулках стінних шаф, у плетіннях міжкімнатних дверей - власне відбиття не лякають сангвініка, він упевнений у собі, у той же час дзеркала й скло оптично збільшують простір.

Приклад житла гостинного сангвініка може виглядати так: кухня, вітальня і їдальня об'єднані в єдиний простір, але розсувні двері можуть на час процесу готування ізолювати кухню.

 

 

 

Флегматики

Коли говорять про флегматичну людину, чомусь завжди пригадуються портрети кисті старих голландських художників. На них спокійні, повні достоїнства бюргери або члени їхніх родин у добротному одязі, в оточенні не менш добротних меблів. Наочне зображення статку й досягнутого високого соціального статусу. У поводженні флегматичної людини немає нічого непередбаченого, він ніколи не здивує навколишніх чим-небудь, невластивим йому, він не здатний на вибух емоцій і екстравагантні вчинки. Бурхливий захват, невтримні фантазії так само невластиві йому як самокопання й болісні сумніви. Він завжди керується здоровим глуздом, практичний. Довго й всебічно обмірковуючи яку-небудь проблему, він у результаті, прийде до правильного рішення, у якому вже не буде сумніватися. Він схильний до дотримання традицій, тому що в них є здоровий глузд, не довіряє новаціям, поки сам не переконається в їхній користі. Стабільність і спокій - от основні складові його життєвої позиції.

Ці люди складно звикають до нового одягу, новому стилю й не люблять міняти своє життя. Те ж саме стосується й інтер'єрів їхнього житла. Флегматики оточують себе спокійними й надійними речами. І тут їхні пристрасті можуть мати кілька варіантів: або обстановка будинку складається з меблів, що дісталася їм у спадщину, надійної й звичної з дитинства, або ці люди купують нові меблі, але вони як правило, настільки добротні і якісні, що теж можуть прослужити декільком поколінням. Нерідкі серед флегматиків і любителі якісного антикваріату, тобто речі, коштовної не тому, що її тримала у руках відома людина, а через високу якість її виконання й вартості.

Як правило, в одязі й інтер'єрі флегматики віддають перевагу класичному стилю, не схильні до ризикованих експериментів. Їм спокійніше в обстановці, до якої вони звикли і яку по достоїнству цінують. Тому ретельно й не поспішаючи, як і все, що вони роблять, вибирають вони меблі для свого житла. Цікавлячись при цьому не тільки красою й зручністю, але й конструктивними особливостями, екологічністю матеріалів, довговічністю й міцністю використовуваних механізмів. Синтетиці, пластику й недовговічному склу вони віддають перевагу масиву деревини, натуральні матеріали в оббивці м'яких меблів і шторах. Інтер'єри в будинках флегматичних людей виглядають солідно й респектабельно, не міняючись десятиліттями. Адже вони керуються не модою, а здоровим глуздом.

Важливою особливістю такого будинку є порядок: тут кожна річ має своє місце, і якщо вона не перебуває там, де повинна, хазяїна це дратує. Гардеробні кімнати, усілякі шафи для книг, посуд, білизни, комори й стінні шафи - це обов'язкові складові обстановки в таких будинках, причому у всіх цих шафах і коморах панує ідеальний порядок.

Колорит інтер'єра вирішений у темній теплій гамі, характерна відсутність строкатості і яскравих контрастних кольорів. Використаються всі відтінки теплого коричневого: меблі звичайно натуральних кольорів шляхетної деревини, частіше це темний дуб або горіх, текстиль із натуральних матеріалів. Штори зручні, гарні, але не вигадливі, скоріше традиційного покрою. Прикрасою інтер'єра служать картини в солідних, але не ліпних з "позолоттю" рамах, бронзові скульптури, книги, порцеляна. Обґрунтованість флегматичних людей виключає присутність у їхніх інтер'єрах дешевих підробок і, якщо фінансове становище не дозволяє їм купити стародавній бронзовий канделябр, то вони куплять якісну кераміку. Дуже часто будинок прикрашають срібні свічники, що залишилися від предків, і підсклянники, старий тонкостінний кришталь. Світильники теж досить традиційних форм: люстри з матовими скляними або тонкими, виточеними з каменю плафонами, торшери, що дають м'яке світло, настільні лампи. На підлозі - паркет, килими з натуральної вовни.

У дитинстві флегматики трошки схожі на маленьких дідків: вони непримхливі, розумні не за віком і покладливі. Люблять іграшки й одяг, до яких звикли. Казки більше люблять засновані на реальних сюжетах: фантастика їх не надихає, для них це вигадки, що не вартують уваги. В інтер'єрі дитячої їх цілком влаштовують меблі, у якій виросли старші брати й сестри. Але щоб їх розворушити, розбудити фантазію все-таки краще створити радісний і досить яскравий інтер'єр.

 

 

Меланхоліки

У словнику Даля меланхолія описана як "замислена туга, тихий розпач, без ґрунтовної причини, нудьга". Звідси й основні риси характеру людини з меланхолійним темпераментом. Ці люди схильні до зневіри не тому, що вони вроджені песимісти, а від своєї зайвої вразливості. Неприємна подія ще не відбулася й, може бути, не відбудеться ніколи, а меланхолік уже передбачає його наслідки, засмучується про втрати й, якоюсь мірою, уже жаліє себе. Відомий американський психолог Дейл Карнегі саме таким людям давав поради "як перестати турбуватись і почати жити". Меланхоліки схильні до міркувань, спогадів. Як правило, у них розвинена фантазія й багаті асоціації. При цьому виникають вони, скоріше, навіть не як результат життєвого досвіду, а як спогад про вже відчуті, можливо придумані події. Зовні люди з меланхолійним темпераментом відрізняються замисленістю, заглибленістю в себе. Їхній погляд як би увесь час звернений усередину, вони схильні до самокопання й довго згадують свої невдалі жарти або помилки.

Незважаючи на заглибленість у свій внутрішній мир, ці люди романтичні й навіть сентиментальні. Вони схильні зберігати фотографії і пам'ятні штучки. У їхньому будинку багато предметів, пов'язаних із друзями, батьками, враженнями власної юності. Їм важко буває викинути стару картину тому, що вона висіла в дитинстві над ліжком, а свої дитячі малюнки - тому, що вони нагадують про бабусю. Навіть якщо ці "експонати" не висять відкрито в інтер'єрі, у будинку меланхоліка вони напевно десь зберігаються.

Зосереджений на своїх переживаннях і емоціях, меланхолік ретельно підбирає інтер'єр свого житла. Будинок він схильний сприймати, як мушлю, що зберігає його від хвилюючого світу. У його інтер'єрі не буде нічого випадкового, далекого йому. Меланхолікові протипоказані побутові стреси й подразники, він усіляко прагне їх уникати. Сама атмосфера житла повинна бути затишною і теплою, там повинне бути спокійно й комфортно. І не обов'язково при цьому завалити будинок м'якими подушками, пледами й кріслами, у яких "потопаєш" з головою.

Стильові пристрасті меланхоліків можуть бути дуже різноманітні: від інтер'єрів у класичному стилі до високотехнологічного хау-теку. Комусь подобається великий м'який диван, а хтось віддає перевагу твердому кольоровому пластику: головне в його виборі - точна відповідність власним пристрастям і психологічний комфорт, що він обов'язково повинен відчувати, перебуваючи будинку. Більше того, він згадує про улюблений будинок на рівні відчуттів і підсвідомо прагне в нього, як у безпечне й комфортне місце.

Але, незважаючи на великий стильовий розкид у виборі інтер'єрів, є щось загальне, що відрізняє цей будинок - міцність. Вразливий і схильний до нудьги меланхолік створює у своєму будинку багато різних затишних зон і кутів. Психологи стверджують, що в великих і порожніх просторах він відчуває дискомфорт. А от у затишних зонах відпочинку, удалині від сторонніх очей, він може розслабитися, приємно провести час у спогляданні свого внутрішнього світу, у компанії із приємними спогадами. Це, втім, не означає, що він відлюдний і самотній затвірник. Просто такій людині дуже важливо мати місце, де він може іноді побути насамоті, у тиші й спокої. І, якщо холерикові відпочинок рекомендують психологи, а сам він, можливо, до нього й не прагне, то меланхолік, навпаки, сам створює у своєму житлі зони, де можна розслабитися, побути наодинці із собою - улюбленим. Як правило, ці зони оптично відгороджені стелажами, ширмами або просто напівпрозорими жалюзі із тканини. Освітлення в них м'яке, розосереджене: торшер, бра, підсвічування картини або ніші. Можливо м'яке покриття на підлозі або ворсистий килим. Меблі в інтер'єрах частіше без різких кутів, округлої або овальної форми. Колірне рішення меблів і всього інтер'єра переважніше світле: різноманітні, не дратівні відтінки жовтого, від блідо-жовтого й кольори піску до бурштиново-жовтого й світло-теракотового. Штори в такому будинку легкі й світлі. Можуть сполучатися з жалюзі чи римськими шторами, що закривають вікно, особливо, якщо будинок навпроти перебуває не так далеко.

Інтер'єр дитячої повинен бути вирішений у радісній світлій гамі, можлива наявність яскравих плям у вигляді подушок, великих іграшок або покривал. Але сполучення квітів треба погодити з дитиною, і, якщо він відкине яку-небудь яскраву деталь інтер'єра, не нав'язуйте її - можливо, вона дійсно діє подразнююче, і це не дитячий каприз. Треба пам'ятати, що така дитина у своїй кімнаті повинна почувати себе абсолютно комфортно. Стіни можна прикрасити його власним "живописом" або фотографіями, що подобаються йому.